ПАМПУ́Х, а, ч., ПАМПУ́ХА, и, ж., заст. Пампушка. — А бублички не до смаку? А пампухи з медом? Солодкі… А у самої усміх солодший від того пампуха солодкого… (Вовчок, VI, 1956, 285); Стомлена передвесільним клопотом (напередодні до другої [години] ночі пекла [Олена] пампухи), залякана потоком слів Меланії, відіслала її .. до Безбородька (Вільде, Сестри.., 1958, 574); * У порівн. У Леся була розпухла, мов пампух, губа, він дивився на людей звіром (Козл., Ю. Крук, 1950, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 36.