ПА́СІКА1, и, ж.
1. Місце, де розставлено вулики з бджолами і розташовано спеціальні будівлі. У кінці садка пасіка; попід деревом стоять вулики, з правого боку — курінь (Мирний, V, 1955, 141); Дуже змінився й батько.. Пропахнув медом та вощиною. Більше на пасіці в шкільному садку й пропадав (Головко, II, 1957, 409).
2. Розведення бджіл. Особливе значення набирають пасіки з розширенням посівів гречки і багаторічних трав (Колг. Укр., 2, 1966, 80).
ПА́СІКА2, и, ж., спец. Відведена на зруб ділянка лісу. При розробленні лісосічного фонду потрібно додержувати таких вимог.. Лісосіки розбивати на пасіки, а останні — на окремі стрічки (Колг. Укр., 1, 1957, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 86.