ПА́СІЧНИК, а, ч. Той, хто розводить бджіл, працює на пасіці; бджоляр. Був він і шинкарем, і наймитом, і пасічником (Стор., І, 1957, 152); Колгоспний пасічник нас медом частував (Сос., Солов. далі, 1957,11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 86.