ПА́ХОЛОК, лка, ч., діал. Холка.
ПАХО́ЛОК, лка, ч., заст.
1. Слуга. [Конон:] Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (Кроп., II, 1958, 464); Пахолки у білих свитках розносили мед у високих срібних келихах (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 278).
2. Хлопчик, підліток. Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маленькою дитинкою (Стор., І, 1957, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 101.