ПЕО́Н1, а, ч. 1. поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів. Пеоном називається чотирискладова стопа з наголосом на першому, другому, третьому або четвертому складі (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 101).
2. Те саме, що пеа́н 1.
ПЕО́Н2, а, ч. У деяких країнах Африки і Латинської Америки — сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності, юридично відміненої, але фактично існуючої, перетворився на боргового раба. У районах [Латинської Америки] з індійським населенням багато "пеонів" (боргові раби) (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 118.