ПЕРЕГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1. перех. і без додатка. Гуляти (у 1-3 знач.) більше, ніж можна, ніж дозволено. — Військова дисципліна, — зітхнув лейтенант. — Я й так боюсь запізнитись. Один день перегуляв дома з товаришами (Коп., Земля.., 1957, 16); // Гуляти всюди, в багатьох місцях. Перегуляти на всіх весіллях.
2. перех. Гуляючи, не працюючи, не навчаючись, проводити якийсь час. — Перегуляй, сину, дома зиму і літо, а там я у школу віддам (Мирний, IV, 1955, 78); // Бути незасіяним (про поле, землю і т. ін.). Пар невигідний, бо поле цілий рік перегулює (Хлібороб Укр., 1, 1963, 13).
3. неперех., розм. Залишатися яловою (про корів). Як правило, перерослі телиці з рекордною живою вагою часто перегулюють (Соц. твар., 7, 1957, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 158.