ПЕРЕДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. передра́в, дра́ла, ло; і ПЕРЕДЕ́РТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. переде́р, ла, ло; док., перех.
1. розм. Розривати що-небудь на дві або кілька частин; переривати. Якусь хвилину Дністровий блискав на вчителів очима,.. а тоді повільно передер на четверо папірця і кинув його в корзину (Мушк., Чорний хліб, 1960, 135); // безос. — Щоб тебе дерло і не переставало, щоб тебе надвоє передерло, як попівську перину (Стельмах, І, 1962, 229); // Роздираючи, пошкоджувати що-небудь. Іван зняв сорочку і промивав закровавлене [закривавлене] рам’я, котре в тій страшній хвилі передер сукуватий щабель (Фр., І, 1955, 140).
Го́рло (горля́нку) передира́ти (передра́ти) кому — те саме, що Го́рло (горля́нку) перегриза́ти (перегри́зти) (див. перегриза́ти). — Та горло я тому передеру ось цими руками, хто наважиться про тебе гавкнути зайве (Тулуб, Людолови, II, 1957, 440).
2. спец. Обдирати, роздрібнювати зерно усе цілком або більшу частину. Передирати ячмінь на жорнах.
3. спец. Обдирати, роздрібнювати зерно ще раз, повторно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 168.