ПЕРЕКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перекопа́ти. Сивоусі дядьки скаржились.. на запущені, заміновані, перекопані й пошматовані вибухами поля (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); Добре росли перші мічурінські щепи. Грунт під ними був добре перекопаний і удобрений (Юним мічур., 1955, 12); Перекопана вся вулиця. Якийсь рівчак копають (Коп., Подарунок, 1956, 7).
◊ Переко́паний шлях; Переко́пана доро́га (сте́жка) кому до кого-чого — немає шляхів у кого-небудь до когось, чогось; неможливо кому-небудь зробити щось. [Домаха:] Мабуть, вже тобі всі шляхи до мене перекопані? (Кроп., II, 1958, 129); [Марта:] Втечу! З ним поїду! [Одарка:] Ти й думати про це кинь, Марто… Дорога тобі перекопана… (Зар., Антеї, 1962, 67); Що ж мають [хлопці] робити, коли стежки до всього кращого перекопані всім їм (Вас., Незібр. тв., 1941, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 202.