ПЕРЕЛА́МУВАТИСЯ, ується, недок., ПЕРЕЛАМА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Те саме, що перело́млюватися 1. Ще раз зо всеї сили чоботом копнув [газда] мене оттут у саму ямку під грудьми.. Бачите, кістка переламалася (Фр., II, 1950, 22); Вершомет.. полетів через голову на кригу, відчувши, мабуть, інстинктивно, що лижа його переламалась (Трубл., Лахтак, 1953, 78); Палатки торохтіли на людях, переламуючись при кожному порухові (Гончар, III, 1959, 231); Над чорними очима молодиці металися, мовби хотіли полетіти кудись, розкрилені брови, втискалися в землю і знову переламувалися (Стельмах, II, 1962, 10); * Образно. Сонце стояло вже просто над головою й свідчило, що день переламується на другу половину (Смолич, І, 1958, 50); * У порівн. Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (Н.-Лев., II, 1956, 385).
2. тільки недок. Пас. до перела́мувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 211.