ПЕРЕНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш. недок., ПЕРЕНА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідко. Переманювати на свій бік, принаджувати до себе. Я шавлію пересію, Руту пересаджу, Таки свого миленького К собі перенаджу (Укр.. лір. пісні, 1958, 317); Думав [Остап] Зінька перенадити, на свій бік переняти, щоб він з їм [ним] у спілці був (Гр., II, 1963, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 234.