ПЕРЕНОЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕНОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Залишатися десь на ночівлю. Ще раз переночували та й поїхали вже по кам’яному шляху (Стор., І, 1957, 108); [Лукерія Степановна:] Ходім у кімнату чай пити, бо вже смерка. У нас переночуєте? [Марфуша:] Якщо не заважу (Кроп., II, 1958, 336); * Образно. Перегорюють зорі. Переночують ніч (Тич., І, 1957, 58).
2. кого, заст. Давати нічліг, притулок кому-небудь. Я би й сам переночував паничя [панича], але, знаєте, в мене тісно (Фр., IV, 1950, 282); — Ходімо, бабусю, з нами, ми вас переночуємо (Вас., II, 1959, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 238.