ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (Фр., VI, 1951, 356); Єдино правильним організаційним розв’язанням справи буде творення організації за принципом персонального підбору (Еллан, II, 1958, 154); Колективність керівництва не знімає персональної відповідальності працівників за доручену справу (Статут КПРС, 1961, 15); — Скажи, навіщо тобі цей персональний «Москвич»? (Гончар, Тронка, 1963, 180).
Персона́льна пе́нсія — підвищена пенсія, яку виплачують окремим громадянам СРСР за особливі трудові та ін. заслуги; Персона́льлий пенсіоне́р — той, хто одержує персональну пенсію; Персона́льний склад — склад осіб, що працюють в одній установі, на одному підприємстві і т.ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 332.