ПЛАЧИ́НДА, и, ж. Виріб із тіста (переважно прісного), що має плескату форму, з начинкою із сиру, гарбуза і т. ін. або без неї; вид пирога. Він.. майже нічого не їв, тільки пережував плачинду.. та ковтнув склянку зельтерської з сиропом (Смолич, V, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 572.