ПЛЕ́НТАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пле́нтатися. По бульвару плентає, як нічна тінь,.. стара жінка (Вас., II, 1959, 288); Піднявся [Іван] на ноги, — ослаб… Ледве плентав… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 273).
[Ле́две] пле́нтати нога́ми — іти повільно, через силу. Він плентав ногами, згорбився, мов під тягарем (Фр., IV, 1950, 468); Худоба ледве плентала ногами (Ле, Ю. Кудря, 1956, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 575.