ПЛЕСКУВА́ТИЙ, ПЛИСКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що плеска́тий. Верх гори рівний, навіть плискуватий (Н.-Лев., І, 1956, 383); На голові в нього — сірий, плескуватий капелюх (Коз., Сальвія, 1959, 35); Ось під водою навпростець пливе медуза плискувата, слизька, м’яка, як холодець (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83); На плескуватому, мов варениця, обличчі лисніла догідлива посмішка (Хижняк, Невгамовна, 1961, 149); І ось його кочережка готова. Вона плескувата,.. подзьобана невправними ударами молотка (Сенч., Опов., 1959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 577.