ПЛОТИ́ЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що плі́тка2 1. Синіється тут прозора вода, гуляють по ній .. швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7); — Човни повернулися з Києва і гниють по затоках. А ловити на них.. плотицю — таке ж безглуздя, як палити з гармат по комашні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 592.