ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити. [Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (Фр., IX, 1952, 95); Раз, а то й двічі на рік Бадовський побивав Марціновську за те, що не давала йому грошей на пиятику (Козл., Ю. Крук, 1957, 367); // перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх-небудь тверджень, переконань тощо). Подекуди знаходяться люди, які не бачать чи не хочуть бачити розквіту народної творчості в Радянській країні. Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про «відмирання народної творчості». Та жива дійсність побиває їх (Рильський, III, 1956, 142); // перен. Завдавати страждань кому-небудь. — Здається, я лиш один у вас, мамо, — додав я поважно, знаючи, що тим словом я побиваю її неабияк (Коб., III, 1956, 32); А її, мов грім, побивали ті його слова, однімали в неї мову, рухи… (Гр., II, 1963, 289).
◊ Побива́ти камі́нням кого — засуджувати кого-небудь. Коли приходить у світ митець, що промовляє тільки для людей із певним нахилом смаку та мислення, то чи треба за це побивати його камінням? (Рильський, Веч. розмови, 1964, 170).
2. розм. Позбавляти життя, убивати всіх або багатьох. Там [по дорозі на Київ] ні птиця не пролітала, ні звір не пробігав, ніякий богатир не проходив — Соловей-розбойник [розбійник] усіх побивав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 127); Спис бойовий у руки взяла [Афіна] з наконечником мідним, Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв Шеренги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 31); // Полюючи, забивати дичину. Серед туману соколом грає [Ігор], Сірих гусей, білих лебідок на поживу собі побиває (Мирний, V, 1955, 276); // Нищити, пошкоджувати рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо). І град стане зілля ваші В нивах побивати (Сл. Гр.); Знаєм, яка тут буває холодна весна, Як побиває первоцвіт морозом вона (П. Куліш, Вибр., 1969, 367).
3. розм. Пошкоджувати яку-небудь частину тіла ударами, поштовхами і т. ін.; забивати. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває (Сл. Гр.); // Завдавати поразки супротивникові; перемагати кого-небудь. Побивати супротивника мудрістю; // Перевершувати в чому-небудь; перемагати в труді, змаганні, грі. ..Англію побиває теж монополія, теж імперіалізм, тільки іншої країни (Америки, Німеччини) (Ленін, 27, 1972, 387); Науки шкільної я не любив, тож звичайно інші побивали мене пильністю і акуратністю (Фр., І, 1955, 12); — А ви знаєте [як грати в більярд] ? — Аякже! В Магнітогорську на заводі мене ніхто не побивав (Хижняк, Невгамовна, 1961, 72); * Образно. Ласка, з котрою кожна жінка виходить на спірку з своїм іноді й геть-то крутим чоловіком, котрою завжди побиває його, та сама ласка — як став помічати Грицько — зробилася нещирою, холодною… (Мирний, I, 1949, 295).
◊ Ду́мка ду́мку побива́є — одна думка швидко змінює іншу. Гарячої голови [хлопця] й роса не холодила, думка думку побивала, обертом у голові крутилися питання (Дн. Чайка, Тв., 1960, 96); Побива́ти [попере́дні (старі́ і т. ін.)] реко́рди — встановлювати нові рекорди. Спокою не надовго вистачає, Явтух Каленикович знову мчить, побиваючи свої попередні рекорди (Ю. Янов., II, 1954, 214); Сльоза́ сльозу́ побива́є — сльоза за сльозою котиться, ллється. Плаче ж то [Катря] так, — сльоза сльозу побиває (Вовчок, І, 1955, 125).
5. рідко. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника. — Ось тепер ви знов були думками деінде, — завважив я, коли вона, побиваючи вежою [турою] мого хлопця [офіцера], виставила короля на небезпеку (Коб., III, 1956, 39).
6. діал. Оббивати. На.. будинку вже повзав бляхар. Побивав дах (Март., Тв., 1954, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 611.