ПОБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. Будити всіх або багатьох. Уставає [устає] Василева мати, усю свою челядь по-буджає (Чуб., V, 1874, 703); Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити (Л. Укр., II, 1951, 323); — Не галасуй, дітей побудиш, — цитьнув на неї батько (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 628.