ПОВИКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і розм. ПОВИКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОВИКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Викупити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Син заробив грошей та повикупляв одежу, що батько в шинк поодносив (Сл. Гр.); Повелів [цар] із своєї царської казни повикуповувати усю худобу, що позакладував Тихон (Кв.-Осн., II, 1956, 150).
2. рідко. Те саме, що поскупо́вувати. Щонайбуйніші та більш захисні полонини повикуповували [лихварі] за його [Юри] піт кривавий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 653.