ПОГОДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко, ПОГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм.
1. Те саме, що мири́тися 1. Може, ти, може, я провинили в слові,.. Прогнівайся, я замовчу, собі покорімся, Без сусідів поговору самі погодімся (Пісні та романси.., II, 1956, 54); Так пробуде [у опришка гуцул] якийсь час, доки там роди посварені якось не погодяться (Фр., IV, 1950, 500).
2. Жити в згоді, мирі; уживатися. Студенти ніяк не могли погодиться між собою (Н.-Лев., І, 1956, 339).
3. Домовлятися з ким-небудь про щось. Погодились бра́ти хуру, та підвод [підвід] нема (Сл. Гр.); Погодились на тому, що весілля.. відбудеться ще в батьківському домі (Вільде, Сестри.., 1958, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 715.