ПОГРЕ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОГРЕ́БАТИ, аю, аєш, ким, чим і з інфін., перев. із запереч. не. Док. до гре́бувати і гре́бати. — Сідайте, не погребуйте хлібом божим! (Стор., І, 1957, 76); Пані не погребувала вдячно поцілувати дівчину і.. пішла за дідом Уласом у двір (Ле, Наливайко, 1957, 245); В перший вечір сів [по-літрук] з нами всіма за стіл вечеряти, не погребував пшоняним кулешем, який зварила в печі мати (Цюпа, Три явори, 1957, 7); — Хай вам буде так легко на душі, як мені зараз, що ви не погребували старою людиною… (Ю. Янов., II, 1954, 160); Дівчата виповнили клуб такими шовками і крепдешинами, що ними й міські модниці не погребували б (Грим., Незакінч. роман, 1962, 140); [Захарко:] Коли ж ласка ваша буде, то просимо не погребати повести порядок у нас на весіллі! (Кроп., II, 1958, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 723.