ПОДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОДРІБОТА́ТИ, бочу́, бо́чеш, док., розм. Піти, побігти дрібними, частими кроками. Панотця наче не було в стайні, хутенько подріботав до хати (Март., Тв., 1954, 251); Пріська хотіла запитати, чого їй треба, але дівчинка вже подріботіла до покутя (Л. Янов., І, 1959, 142); Малі конята ліниво подріботіли дорогою у житах (Гавр., Вибр., 1949, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 757.