ПОЗАХМА́РНИЙ, а, е. Який знаходиться за хмарами, підноситься вище хмар. — Я літаю над Гімалаями, бачу позахмарні піки, бачу пальми, священний Ганг, храми Мадраса (Загреб., День.., 1964, 215); // перен. Далекий, недосяжний.
◊ Ширя́ти у позахма́рному про́сторі — те саме, що Вита́ти в емпіре́ях (у хма́рах) (див. вита́ти). — Вони [теоретики] кричали: не на землі Каргат живе, а ширяє десь у позахмарному просторі (Шовк., Інженери, 1956, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 801.