ПОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Згребти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Сьогодні вранці Платон спалив останню сучкувату гілляку, позгрібав усі тріски і ледве доварив обід (Зар., На.. світі, 1967, 138); Тимко.. при місячному світлі позгрібав обсунуте ногами сіно, кинув його нагору (Тют., Вир, 1964, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 809.