Що oзначає слово - "позначатися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПОЗНАЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОЗНА́ЧИ́ТИСЯ, а́чи́ться. док.

1. Ставати доступним зорові, помітним, видимим. До механізованого шарування приступили [колгоспники], як тільки почали позначатись сходи (Колг. Укр., 3, 1959, 17); Незнайомий різко відрізнявся від інших гостей. Був одягнений у сюртук пісочно-сірого кольору. Коричневий оксамитовий ковнір на сюртуку посікся, на рукавах уже позначилася бахрома (Полт., Повість.., 1960, 550); Зрештою довгождане сонце позначилося за білою запоною каламутно-світляною плямою (Вол., Озеро.., 1959, 70); // Набувати чітких обрисів, контурів; окреслюватися. Був [бик] як литий. А тепер — осягнути не сила — схудла шия, позначилися ребра… (Горд., Дівчина.., 1954, 295); // Виднітися, виділятися чим-небудь серед чогось, на чомусь. Тут, у степу, не було вибитих колій — їздили не часто, і шлях ледве позначався по прибитій витолоченій тирсі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 9); Дмитро зітхнув, пройшовся дорогою, поглянув на залите місяцем невидиме село, що позначалось тільки темними пагорбами дерев (Стельмах, II, 1962, 337); Її [Олени] бездоганний профіль позначався на фоні чорного гебану шафи ніжним, як би умовним рисунком (Вільде, Сестри.., 1958, 314); // перен., рідко. Мати якісь особливі ознаки, риси. Не позначаючися здібностями, він був, проте, всупереч гімназичним традиціям, дуже ретельний до навчання (Курс сучасної укр. літ. мови, II, 1951, 127).

◊ День позна́чи́вся — почало світати. Сірий холодний день без сонця тільки позначився, коли ми перейшли глибокий яр і присіли під горбом, за яким лежав хутір (Багмут, Записки.., 1961, 106); Познача́ється на світ (на ра́нок), безос. — починає світати.

2. Виявлятися зовні (про почуття, настрій і т. ін.). На обличчях бідняків яскраво позначалося співчуття йому, Гаріфулінові (Донч., І, 1956, 116); Супутник Си-лантьєва, Дорош Дорощук, прискорив ходу. На його голеному баб’ячому обличчі ясно позначилася досада (Донч., II, 1956, 80); // перен. Визначатися в загальних рисах; намічатися. У взаємовідносинах між шефом і підлеглими позначилась нова віха (Вільде, Сестри.., 1958, 494).

3. Проявлятися, бути, ставати відчутним. Минуло, мабуть, із тиждень, і ми почули в повітрі загрозливі симптоми тих непомітних для звичайної людини явищ, що позначаються кінцем гарячого літа й першим подувом недалекої золотої осені (Досв., Вибр., 1959, 432); Революційне піднесення в Росії виразно позначилося в першій половині 1912 року (Ленін, 22, 1972, 156); // на кому — чому. Впливати на кого-, що-небудь, відбиватися на комусь, чомусь. Позначається на врожайності також недостатня кількість мінеральних добрив, що виділяються під кукурудзу (Хлібороб Укр., 5, 1969, 28); Недостатнє знання мови, відірваність від народного коріння не може не позначитись негативно на поетичному творі (Рильський, III, 1956, 65); Мені здавалося, що вони [учні] помітять найменшу мою помилку або неточність, і це не може не позначитись на моїй репутації вчителя (Гур., Новели, 1951, 155).

◊ Не позна́чи́лося нічо́го кому, безос. — не лишилося ніякого сліду на кому-небудь. Б’ють-б’ють бісовську [бісівську] бабу,.. а їй не позначилось нічого, неначе тільки що лягла і ні трішечки і не бита (Кв.-Осн., II, 1956, 185).

4. Зменшуватися. Лихо нашому Пархімові! Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців, а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477); // безос. Наче і їмо не сито, а сала в бодні дуже позначилось (Сл. Гр,); Розказують [піщани], як трохи кріпакам позначилося неволі, які податки… (Мирний, І, 1949, 175).

5. рідко. Те саме, що збі́льшуватися 1. Робимо, працюємо було з батьком, а заробіток не дуже було позначається (Н.-Лев., І, 1956, 55).

6. рідко. Те саме, що запам’ята́тися. Тільки клинцем борода навіки позначилася в свідомості [Ольги] (Кач., II, 1958, 14).

7. Пас. до познача́ти 1. Мерехтлива зелень людських садів.. то тут, то там вже позначилась жовто-червонавими плямами (Вільде, Сестри.., 1958, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 822.