ПОКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Робити когось кріпаком; закабаляти. Із багатих дворищ утворювалися землевласники, які захоплювали селянські землі і покріпачували селян (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 51.