ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., перех., розм. Те саме, що підкрі́плювати. Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (Фр., IV, 1950, 16); Засніжений, ув одязі бійця, Не знаючи спочинку і спокою, В найтяжчі дні він [комуніст] покріпляв серця Суворою своєю прямотою (Рильський, II, 1960, 328); Кухлик, другий чаю покріпили мене трохи (Граб., Вибр., 1949, 294); — Лишім його в спокою. Як трошечка [трошечки] проспиться, то сон покріпить його (Фр., VII, 1951, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 51.