ПОЛОВЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. половча́нин, а, ч.; половча́нка, и, ж.). Те саме, що по́ловці. Покотом сплять половчани, Ніч — мов криниця без дна… (Рильський, II, 1960, 156); Як у п’ятницю зайнявся ранок, потоптали [руські] половців у прах і помчали красних половчанок, розметнувшись стрілами в степах (Забіла, У.. світ, 1960, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.