ПОЛІ́ПШУВАТИСЯ, ується, недок., ПОЛІ́ПШИТИСЯ, иться, док.
1. Робитися кращим, досконалішим якістю, властивістю і т. ін. Поліпшилась сортність сталі; — З кожним разом деталь поліпшувалась, та все ж таки не задовольняла мене (Донч., V, 1957, 259); // Ставати більш задовільним. Маю надію, що відтепер буде стан хворої скоро поліпшуватися (Коб., III, 1956, 192); Незважаючи на реформи Йосифа II і знесення панщини в 1782 р. суспільне становище сільського населення зовсім не поліпшилось (Фр., XVI, 1955, 144); Зросли і зміцніли наші колгоспи, поліпшився добробут трудівників сільського господарства (Хлібороб Укр., 4, 1967, 2); // Ставати більш досконалим (про роботу, дослідження і т. ін.). Значно поліпшилась робота українських вчених в галузі суспільних наук (Цюпа, Україна.., 1960, 113).
2. тільки недок. Пас. до полі́пшувати. Пізніше донські коні поліпшувались орлово-ростопчинською та чистокровною верховою породами (Конярство, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 77.