ПОМЕ́РЗНУТИ і ПОМЕ́РЗТИ, зну, знеш; мин. ч. поме́рз, ла, ло; док.
1. Загинути від морозу, холоду (про всіх або багатьох, все або багато чого-небудь). Стояла люта зима.. Багато тоді народу померзло (Мирний, II, 1954, 294); Справді, був він невдачливий.. накупив цибулі — думав баришувати, цибуля померзла (Григ., Вибр., 1959, 109); Сніги перепадали невеликі, а морози давили, як на пропасть, так що на горбах озимина померзла (Тют., Вир, 1964, 73).
2. Мерзнути якийсь час. — Вже краще померзнемо, Васильку, та батька, може, знайдемо (Панч, Гарні хлопці, 1959, 136).
3. Дуже змерзнути, відчувши холод (про всіх або багатьох). Мотря та хазяйка її.. жалілися на проклятущий мороз.. Вони сиділи на печі, й то померзли (Мирний, II, 1954, 210); [Маша:] Галопом, дівчата! Щоб не померзнути. Галопом! (Мик., І, 1957, 255).
4. рідко. Затвердіти від морозу, перетворитися в кригу; змерзтися. Померз сніг на підошвах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 116.