ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, юється і ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПОНОВИ́ТИСЯ, но́виться; мн. поно́вляться; док.
1. Відроджуватися у кращому вигляді, стані, ставати новим. В природі силою весни Все оживало й поновлялось (Щог., Поезії, 1958, 319).
2. Відтворюватися заново у якійсь кількості, розмірах; поповнюватися. Природа має величезні поновлюючі сили. Якщо ці сили діють на повну потужність і не підриваються безгосподарною діяльністю людини, переважна більшість багатств природи може поновлюватись (Ком. Укр.. 8, 1966, 31); // Народжуватися, заступаючи місце загиблих (про живі істоти). Никнуть одні покоління, а другі натомість приходять. Так і звірячі породи усі поновляються хутко, Мов на бігу віддають одні одним життя смолоскипи (Зеров, Вибр., 1966, 160).
3. Виявлятися знову. Цікавість до справи поновилася; // Здобувати втрачені права, звання, членство, місце в навчальному закладі і т. ін. Поновитися в університеті.
4. Продовжуватися знову після припинення (про дію, процес, стосунки і т. ін.); відновлюватися. Свист поновлюється з дужчою силою (Ю. Янов., IV, 1959, 113); Хлопець вибіг на вулицю. Тут уже знову поновився рух (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17); Балачки поновились (Ю. Янов., І, 1958, 99); Не зійшло й чверть години, як човни знову вийшли у відкритий лиман, і осоружне гойдання поновилося з наростаючою силою (Добр., Очак. розмир, 1965, 85).
5. тільки недок. Пас. до поно́влювати. На Україні з 1900 по 1917 р. не було збудовано жодного металургійного заводу. Устаткування існуючих заводів, збудованих наприкінці XIX ст., не поновлювалося, зношувалось і ставало технічно відсталим (Іст. УРСР, І, 1953, 654); Поміщики повертались у свої маєтки, першим маніфестом гетьмана поновлювались права власності, всюди йшли криваві розправи (Скл., Легенд. начдив, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 164.