ПОРО́ЖНІЙ, я, є.
1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис, 1864, № 6440); Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб., І, 1955, 91); Комбат вимагав вогню і вогню. Сагайда бив і бив, збентежено поглядаючи, як тануть міни, як загрозливо росте купа порожніх ящиків. Що буде, коли вистріляє міни? (Гончар, III, 1959, 138); Дорошеві видно було у вікно, як Павло пройшов із порожніми відрами до колодязя (Тют., Вир, 1964, 134); // У якому нічого немає (про простір). За річкою в порожньому білястому небі самотньо кружляв великий плавневий шуліка (Гончар, Маша.., 1959, 84); // Позбавлений будь-яких предметів, речей, меблів і т. ін. (про приміщення). Зовсім вона [хатка] порожня сливе. Нічого нема, опріч лавочок та вузенької полички, де стояла миска з ложками (Вовчок, І, 1955, 288); // Який не має рослин, не вкритий рослинністю; голий (про степ, поле і т. ін.). На долю більшовиків Узбеччини припадає почесне завдання — збудувати велику іригаційну систему на місці Голодностепської пустелі, обводнити й оживити порожні пустельні землі (Ле, Міжгір’я, 1953, 46); // У (на) якому нікого або майже нікого немає; безлюдний або малолюдний. Вона пустила додому Тетяну і лишилась сама у порожній школі (Коцюб., І, 1955, 315); Вулиці були ще зовсім порожні (Фр., VI, 1951, 250); // Ніким, нічим не зайнятий; вільний. На всю хату тільки два порожні стільці зосталися, та й ті, мабуть, дожидали когось з панських гласних (Мирний, І, 1949, 382); Чоловік сів на порожньому місці коло вогню (Н.-Лев., II, 1956, 216); Червонофлотець одиноко сидів на порожній лавці, попихкуючи прокуреною люлькою (Кучер, Чорноморці, 1956, 17); // Який їде, пливе і т. ін. без вантажу або без пасажирів; ненавантажений. Ішов він садом панським із своїм возом порожнім та про свою долю думав понуро (Вовчок, І, 1955, 146); Може, десь аж в Дарданеллах переймуть малу твою байду, переймуть, а вона порожня, в ній нікого, тільки хлоп’яча сорочка (Гончар, Тронка, 1963, 243); // Не заповнений текстом, цифрами і т. ін. Порожні картки; // розм. Приготовлений без м’яса, жирів і т. ін.; пісний. Дома вона голодувала часом, а як не голодувала, то наїдалася хліба та порожнього борщу з буряками, бо каша не щодня бувала (Гр., І, 1963, 431); // перен., рідко. Духовно спустошений, нездатний до активної діяльності (від горя, втоми і т. ін.). Цілий день була [Маланка] на ногах, цілий день вбирала в себе муки та кров і стільки людей поховала в серці, що воно сповнене стало мерцями, як кладовище. Аж заніміло. Нема ні страху більше, ані жалю, вона вся дивно порожня, зайва на світі і непотрібна (Коцюб., II, 1955, 104); Він сидів на межі зібганий, порожній (Скл., М. Щорс, 1938, 17); // перен. Який виражає внутрішню спустошеність, розгублення, байдужість (про очі, погляд і т. ін.). Вертався Крига ранком, знесилений фізично, з порожніми очима й порожнім револьвером (ІО. Янов., І, 1958, 108).
∆ Поро́жня поро́да див. поро́да.
◊ З поро́жніми рука́ми: а) нічого не діставши або нічого не принісши. Вона ходила до материної знайомої — Миколаївни за пшоном і повертається з порожніми руками (Хижняк, Тамара, 1959, 15); — Я приїхав до тебе не з порожніми руками (Багмут, Щасл. день.., 1951, 64); б) без засобів до життя. [Юда:] Настав той день, коли я все роздав убогим, голоті керіотській щонайгіршій, а сам пішов з порожніми руками.. шукать учителя (Л. Укр., III, 1952, 136); На поро́жньому мі́сці [роби́ти (почина́ти і т. ін.)]: а) з самого початку; б) з нічого. Автор історичного роману творить не на порожньому місці, — він залежить від свого матеріалу, реального ходу історичних подій (Рад. літ-во, 3, 1957, 8); Перелива́ти з пусто́го [та] в поро́жнє див. перелива́ти; Поро́жнє се́рце; Поро́жня душа́; Поро́жні гру́ди — про стан душевної спустошеності, байдужості до навколишнього світу (від горя, втоми і т. ін.). Відчув [Василь] у собі таку порожнечу, що мало не заплакав. Душа була порожня, а йти було важко (Томч., Готель.., 1960, 281); Поро́жній га́ман; Поро́жня кали́тка (кише́ня і т. ін.) — немає або мало грошей у кого-небудь. Хоч не панського роду, зате не порожня кишеня. А з грошима і панство добудеш (Мирний, IV, 1955, 126); Поро́жня голова́ в кого: а) про стан, коли людина ні про що не думає, ні на чому не зосереджена. — У твоїй голові вірші!..А коли в тебе буде порожня голова, тоді ти й на акваріум подивишся і на крабенят (Донч., II, 1956, 494); б) (зневажл.) про нерозумну, нетямущу людину; Поро́жня скри́ня в кого — немає посагу в кого-небудь; бідна, без посагу (про дівчину). У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі.. Але що солов’їний Вустин голос, коли скриня порожня? (Гончар, І, 1959, 9); Прийти́ в поро́жній слід — спізнитися, не наздогнати, не застати кого-небудь. Чи набрехали опришкам вісники, чи купці, дізнавшися так або інак про засідку, об’їхали боком, чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в порожній слід, — вже хто його там знає, як воно там було, але випад був цілковито даремний (Хотк., II, 1966, 225); Як з поро́жньої бо́чки — про гучний голос, голосний звук. — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки (Н.-Лев., III, 1956, 183).
2. Який має всередині порожнину; порожнистий. Так гниє деревина на корені: .. кругом дірки, кругом дупла, один стовбур — і той порожній… а все стоїть! (Мирний, III, 1954, 23); На ціпку вгорі прив’язана тиковка хилитається порожня і калатає (Л. Укр., III, 1952, 124).
3. у сполуч. із сл. життя, світ і т. ін., перен. Ні для кого не корисний; марний. Оглянувся я й на власне життя — сите, безжурне, порожнє. Що воно мені дало? (Коцюб., І, 1955, 260); // Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, пустий. Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетона (Вас., Незібр. тв., 1941, 184); Кузьмін.. ще нижче схилився над книгою, даючи зрозуміти, що не цікавиться порожньою балаканиною (Збан., Сеспель, 1961, 30); // Який не відповідає об’єктивній дійсності. Це не вигадка порожня, Щира правда, хоч заплач: Ми — фігурки в шахівниці, Круг небесний — наш іграч (Крим., Вибр., 1965, 232).
◊ Поро́жній звук див. звук.
4. перен. Несерйозний, легковажний (про людину). Поважний бригадир нам мовчки руки стис, Мовляв: мабуть, таки не фертики ці троє… Видимо, не любив порожніх він гульвіс, Що їздять у радгосп з цікавості пустої (Рильський, III, 1961, 202).
5. тільки ж., діал. Яка не має в утробі плода, не вагітна. Гарна молодиця, та ще й не порожня — на останнім вже місяці (Стор., І, 1957, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 268.