ПО́РІ́ВНУ, ПОРІ́ВНО, присл. Рівними, однаковими частинами; на рівні частини. Чоловіки ловили рибу; жінки їх перепродували — і заробітком ділилися порівну (Мирний, І, 1954, 351); — Ніхто із людей не створював землі, ніхто із людей і не повинен привласнювати землю. Вона має належати всьому народові і роздаватися порівну в користування тим, хто обробляє її (Стельмах, І, 1962, 459); Боєприпаси, доставлені Хомою для роти, були розподілені порівну між усіма мінометними підрозділами полку (Гончар, III, 1959, 362); Його, наприклад, нудило від того, що не всім порівно ділять восени прибутки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 88); Всі радощі і смутки, що випадуть на їх долю, вона поділить з ними порівно (Гур., Життя.., 1954, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 257.