ПОРІ́ДНИЙ, ПОРО́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до поро́да 1. Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (Рад. Укр., 1.II 1968, 1); Організація племінної роботи дозволила докорінно поліпшити породний склад стада (Хлібороб Укр., 9, 1963, 4); // Власт. певній породі. Вміст [жиру] в молоці залежить від породних та індивідуальних особливостей корів, їх годівлі й утримання (Соц. твар., 1, 1956, 20).
2. с. г., рідко. Те саме, що поро́дистий 1. Відомо, що порідна худоба при однакових умовах годівлі, догляду і утримання дає більше продукції, краще оплачує затрачені корми і працю (Ком. Укр., 4, 1961, 15); Одним з ефективних способів підвищення продуктивності птахівництва є розведення породної високопродуктивної птиці (Птахівн., 1955, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 260.