ПОСМІШКО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОСМІ́ШКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Те саме, що посмішко́вуватися. Прозвали мене Мудрагелем.. Але мені байдуже! Тепер ви собі посмішковуєте з мене цим прізвищем, а прийде ще такий час, що говоритимете його з пошанівком [пошаною] (Март., Тв., 1954, 210); Нам треба, щоб хто посмішкував з нас чи що? (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 348.