ПО́СПІЛЬ, присл.
1. Один за одним (у часі); вряд, підряд. На цьому тижні є два дні поспіль святочних (Л. Янов., І, 1959, 432); Нікому не зупинити блискавиць, нічим не відвернути оті високі, летючі, вогнисто-червоні траси «катюш»! Мчать поспіль, нестримно, навально, мовби сама доля спрямовує їх по небу зі сходу на захід, посилаючи народам Європи радісних червоних своїх буревісників: визволення близьке! (Гончар, III, 1959, 42); Хлопець вільно підіймав якірець п’ятнадцять разів поспіль (Донч., II, 1956, 446); // Рік у рік, день у день і т. ін. — Чи жива наша зозулечка, а чи присвятилася бідна голівонька? — запитала увіходячи та бабуся, що вже двадцять років поспіль на богомілля ходить (Л. Янов., І, 1959, 59); Дощ, негода, багнюка, а він ходить з світання до смеркання біля плуга.. І так поспіль місяців зо два день при дні, з ранку до вечора (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); // Безперервно, весь час протягом якогось періоду. Дощі поспіль йдуть (Номис, 1864, № 599).
2. Не минаючи жодного місця; суцільно. Він міряє землю не поспіль, а по урочищах, тримаючи в пам’яті усі кроки довжини і ширини (Стельмах, І, 1962, 376); // Скрізь, по всіх місцях. Якби не ставили на Дніпрі гідроелектростанцій, давно вже б поспіль вкрився піщаними перекатами (Чаб., Тече вода.., 1961, 31); Непомітно на пагорбах, на схилах, біля ярів, поспіль в усьому лісі зайняв свої позиції жовтень (Рудь, Гомін.., 1959, 108); // Усі (усе) чисто, без жодних винятків. ..коли революція на ділі пішла далі, до повного знищення монархії і до створення Рад (робітничих, солдатських і селянських депутатів), ліберальна буржуазія стала поспіль контрреволюційною (Ленін, 32, 1973, 375); Хрести були прості, поспіль дерев’яні (Довж., І, 1958, 75); // Цілком, повністю. Гостійці [гості] своїй я сказувала [розповідала] те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з’їли, не поспіль вже нас, справді, й простота посягає… (Вовчок, І, 1955, 379).
3. Разом, укупі. Бувай же здоров, пане господарю! З своєю милою господинкою, зо всею поспіль челядочкою (Сл. Гр.); В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто мав (Коцюб., І, 1955, 210); Кожен робить своє, щось маленьке і скромне, але знає, що поспіль працюють інші (Гур., Друзі.., 1959, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 356.