ПОТИРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. потира́ти. Дітвора.. забавлялась ловленням дрібних рибок на гачки, зроблені вдома з простого дроту й загострені при допомозі потирання об м’який камінь (Фр., VI, 1951, 303); Пісня про сироту, що поневіряється в людях, зразу сп’янила Тараса. Сам сирота, що зазнав уже людського глуму й потирання, він так і прикипів до місця (Вас., II, 1959, 369).
◊ Чужи́м рука́м на потира́ння — на знущання комусь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 408.