ПОШЕПОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся і ПОШЕПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Незабаром прийшов комсомольський товариш секретар і, про щось пошепотівшись із товаришами, одкрив засідання бюро й разом загальні збори осередку (Епік, Тв., 1958, 422); Сергійко побіг у кухню, щось там пошепотівся з Лукією й застрибав на одній нозі (Кучер, Трудна любов, 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 481.