ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, а, е, уроч.
1. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Чи бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе? Може й бачить, та помага, Як і оті гори Предковічні, що политі Кровію людською!.. (Шевч., І, 1963, 240); Світ пробудився на чари сопілки тієї, Льодовики предковічні розтанули в горах (Перв., З глибини, 1956, 260); Обабіч дороги стіною стоять предковічні дерева (М. Ол., Леся, 1960, 108); Ми зупиняємось, і я підходжу до «фонтана», так називають у Кандибиному предковічне джерело в балці край села; тут добра, смачна вода (Літ. Укр., 29.IX 1967, 2).
Предкові́чні літа́ (часи́) — стародавні часи. Речі величні тривали від літ предковічних (Л. Укр., IV, 1954, 277); Тіла найпростіші, суцільні.. неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (Зеров, Вибр., 1966, 140).
2. Який бере свій початок у далекому минулому; стародавній. — Де ж наша слава предковічна, ..Де та минувшина велична, Міста, та замки, та храми? (Граб., І, 1959, 525); На Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш, Вибр., 1969, 78); Вона [буржуазія] вирвала з-під ніг промисловості національний грунт. Предковічні національні галузі промисловості знищені і далі знищуються з кожним днем (Комун. маніф., 1947, 17); Закинутий долею в зовсім незнайому до того часу Верховину, з її предковічними традиціями, ..Хоткевич за якихось кілька років глибоко проникнув у душу мешканців цього краю (Літ. Укр., 29.XII 1967, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 527.