ПРИБИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.
1. розм. Те саме, що прибира́ти 1. — Поспи, синку, поспи ще трохи, поки я приберусь — каже вона, злізаючи з печі (Мирний, IV, 1955, 299); Уже й будиночки вимащені, і вулиці підмітаються.. Прибратися та причепуритися перед святами — всяк розуміє, що треба (Вишня, І, 1956, 341); // перев. док. Упоратися з якоюсь роботою. Сутінки ллються проти ночі; Женці прибрались за пори, Спинились щебети жіночі, І плач, і регіт дітвори (Граб., І, 1959, 448).
2. Надавати собі охайного вигляду; чепуритися. — Чого ходиш, як циганка? чому не приберешся? — почав панотець, поклавши голову на подушку (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); — Через п’ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді.. Тим часом ви встигнете прибратися з дороги (Смолич, І, 1958, 61); // Ошатно одягатися. Журилася [дівчина], На шлях битий дивилася. Квітчалася, прибиралась, Що день божий сподівалась (Шевч., II, 1963, 61); Баджін трохи запізнилася, прибираючись для зустрічі зі мною (Ю. Янов., II, 1958, 154); — Диви, як ти прибралася! — промовила ключниця й пильно поглянула на білу вишивану сорочку дівчини, на її строкату плахту (Скл., Святослав, 1959, 77); // у (в) що. Надягати на себе що-небудь святкове, нове, ошатне. Усі її товаришки прибиралися в капелюхи й насміхалися з Гінди (Кобр., Вибр., 1954, 74); Онися встала удосвіта, прибралась у нову плахту, причепурилась, наділа на голову всі стрічки й квітки й пішла до церкви (Н.-Лев., III, 1956, 34); * Образно. Вона [мелодія] виповняє груди, рветься наверх і, прибравшись в поетичні шати слова, вільна, як пташка, шукає простору (Коцюб., І, 1955, 178); // перен. Набувати святкового, гарного вигляду, прикрашатися чим-небудь (про неживі предмети). Сади зацвітали, квітки розпукувались; земля пишалась, прибираючись в зелене листя та квітки (Н.-Лев., VI, 1966, 399); Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням (Ю. Янов., II, 1958, 203); Школа прибралась, причепурилась, всюди квіти (Донч., V, 1957, 208).
3. розм. Те саме, що збира́тися 7. Хазяйка прибиралася на іменини до Лаврентія-шевця (Вовчок, І, 1955, 296); Їмость [попадя] мовчала. Чи лиш удавала, що не слухає панотцевої промови, чи таки зіправди [справді] не чула її тому, що прибиралася до подорожі (Март., Тв., 1954, 433); Дяки з попами позбирались, Зовсім служити всі прибрались (Котл., І, 1952, 124); Ось іде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що ти б сказав — він на весілля прибравсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 136).
4. під кого, перен., розм. Наслідуючи, удавати з себе кого-небудь. Після перших успіхів у підкоренні малих народів і держав, зраджених своїми правителями, Гіт-лер почав прибиратися під Наполеона (Панч, В дорозі, 1959, 317).
5. тільки недок. Пас. до прибира́ти. Гори зошитів прибираються, і наш великий обідній стіл вкривається горою книжок (Ів., Таємниця, 1959, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 556.