ПРИБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Будувати що-небудь, приєднуючи до вже існуючої будівлі, споруди. Він сам прибудовував ту хижку до глухої стіни будинку, сам укривав її шифером (Дор., Не повтори.., 1968, 138); З другої половини XIX ст. в селянських хатах до сіней стали прибудовувати ганки (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 57); З обох боків старої будівлі прибудував [Єремія] ще по крилу покоїв (Стор., І, 1957, 366); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату — теж з шлакоблоків (Загреб., День.., 1964, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 564.