ПРИЖМУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЖМУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що примру́жувати. Стовп куряви підоймеся [підніметься] над ними, дід буде кашляти, Оксана буде прижмурювати очі (Стеф., І, 1949, 119); — А панєнка як чула, що ми співали? — спитала Октуся, прижмуривши не то хитро, не то безсоромно карі очі (Л. Укр., III, 1952, 657); Обернувся паламар, прижмурив очі, щоби ліпше придивитися, хто вилазить із лозини (Ков., Світ.., 1960, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.