ПРИЛОВЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Знаходити спосіб виконання якоїсь дії, досягнення якоїсь мети. Галя взяла Грицька за ухо і, незважаючи на те, що він, як тільки міг, упирався, брикався ногами та приловчався, щоб укусити її за руку, повела назад до класу (Вас., І, 1959, 118); — Мене вони [жандарми] не спіймають. Я приловчилась. Я знаю, як їх треба обдурювати (Шиян, Гроза.., 1956, 157); Приловчився [Кіндрат Комар] хапкі петлі біля кіп ставити.. Визирає, чи скоро голодний сусіда підсковзнеться ногою. Добре знав: де нога, там і рука (Ковінька, Кутя.., 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 660.