ПРИМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., перех. 1. Мазати що-небудь чимсь, злегка або частково; примащувати. — Запери чохли та комір, примаж тією водою челюсті, то буде все по твоїй волі, — порадила Солоха (Л. Янов., І, 1959, 338); // Мазати долівку, білити стіни частково; підмащувати. Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників, з яких Тимко підсміювався, говорячи, що ті півні схожі на ворон (Тют., Вир, 1964, 263); // Замазуючи чимсь, пригладжувати. Учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун на стінах та на грубі і, закотивши рукава за лікті, щиро примазував рудою й білою глиною (Гр., Без хліба, 1958, 10); Потім, заложивши у старий чавун ту в’язанку, з которою носилася Одарка, поставив [Йосипенко] у яму і зарив. Одарка ще зверху примазала (Мирний, IV, 1955, 192); * Образно. Письменник покривив у романі проти правди, примазав, заліпив зло (Мушк., Серце.., 1962, 75); // Мастити волосся чим-небудь. Та й чудний же він [отець Василь]. Як вирядиться було у нову свою халамиду (так він узивав), примаже височки оливою, візьме парасоль у руки — ну прямо реготатися з нього, та й тільки (Хотк., І, 1966, 76).
2. неперех., перен., розм. Давати хабара. — Пан — свій брат… Пан, бач, і примаже, й замаже, бо в пана є, бо він наздирав з людей… (Мирний, II, 1954, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 664.