ПРИМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. перех. Прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою замка. Поночі примикав [перевізник] натомленого човна (Гуп., Скупана.., 1965, 7); // Закривати на замок. [Марко:] Ані слова! Назад! (Боб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері) (Ірчан, І, 1958, 129); Рахівницю теж поклав [Русак] у невеличку шафу, примкнув дверцята (Збан., Малин. дзвін, 1958, 186).
Примика́ти багне́т — закріплювати багнет у рушниці.
2. перех. Зближувати один до одного краї чого-небудь; // Прикривати (повіки, губи). Як Поля подавала йому їсти, то примикав [Антонас] очі, немов соромився її (Ірчан, II, 1958, 302); Мотря примикає повіки і мріє, мріє, мріє… (Вільде, Винен.., 1959, 16).
◊ Примкну́ти рот (гу́би): а) замовкнути. Як лишень діждався тої хвилини, що О. Альойзій примкнув рот, у той же раз говорив [Микола] своє далі (Март., Тв., 1954, 17); б) (кому) примушувати мовчати; в) (кому) припинити поговір. — Аби позір від себе відвернути, обмовляє [Домніка] інших, ..гадає, що тим примкне губи людям (Коб., II, 1956, 155).
3. неперех., до кого — чого. Ставати прибічником, послідовником кого-, чого-небудь. Багато видатних письменників, зв’язаних у минулому з буржуазією, примкнули до народу (Рад. літ-во, 5, 1957, 81); // тільки недок. Бути прибічником, послідовником кого-, чого-небудь. — Кажуть, ти примикав до націоналістів, — після паузи додав син (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 96); Наприкінці 1918 року київські символісти, разом з літераторами, що примикали до них, створили літературне угруповання «Музагет» (Поезія.., 1956, 75).
4. до чого, тільки недок., неперех. Те саме, що приляга́ти 4. До двох боків хати.. примикають навіси господарського призначення (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 669.