ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИМИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИМИЛИ́ТИСЯ, милю́ся, ми́лишся, док., розм. Виявляти в розмові люб’язність, ласку до кого-небудь. І до мене прибіжить [Петрусь], прихиляється: — Бабусю! А чого на вас така свита драна?.. Я як виросту, то зароблю багато-багато грошей та й справлю вам свиту теплу-теплу (Гр., І, 1963, 447); // Словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися. — А я вас навчу [курити люльку], — примилювався війт до Славка (Март., Тв., 1954, 278); [Гільзе:] Та чого вам тут від мене треба, шибеники? [Бавмерт (трохи зляканий, примилюеться):] Ну, дивись, я ж тобі півничка приніс (Л. Укр., IV, 1954, 255); // Поведінкою, розмовою, манерами намагатися подобатися кому-небудь, зваблювати когось. Примилятися до жінок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 669.