ПРИОХО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИОХО́ТИТИСЯ, о́чуся, о́тишся, док. Набувати схильності до чогось. Він приохотився розмовляти з тією рибою, яка попадалась йому на гачок (Гуц., Скупана.., 1965, 212); Старий Бриль та старий Колиберда.. здавна приохотилися до суперечок на політичні теми (Смолич, Мир.., 1958, 29); Над усе на світі Пантелей Брунька любив пиво. Де й коли так приохотився до нього — невідомо (Підс., Віч-на-віч, 1962, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 696.