ПРИПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., розм., перех. і без додатка. Ставити печатку. [Горлов:] Що ж, це ти підготував мою відставку? [Гайдар:] На жаль, ні. Працював з тобою дружно, підписував, припечатував, сварився, але не псував відносин (Корн., II, 1955, 68); * У порівн. Різкий тріск костяшок, якими ніби припечатували гравці свої дошкульні словечка, щоб під’юдити противну сторону гравців, нестримний чоловічий регіт та туман цигаркового диму вдарили в лице Захарові (Ле, Право.., 1957, 253); // Те саме, що запеча́тувати. Конверт сургучем припечатали; // тільки док., перен., фам. Ударити, побити. [Тарас:] Що ми ще поки що не студенти — це правда. Ну, що бити спекулянта й зараз уміємо, це також правда. Як припечатаю, так і спухнеш (Мик., І, 1957, 106); // тільки док., перен., фам. Давати рішучу оцінку кому-, чому-небудь, скріплювати щось сказане влучним, гострим словом. — Хлопці, не підкачаєм? — питався Яремчук.. — Всім цехам носа втремо! — поклав резолюцію Митя і припечатав словом, міцнішим за сірчану кислоту (Трубл., І, 1955, 134); * У порівн. — Бойків то я знаю, але тілько тих, що приходять на торг до міста. Там я з ними дуже добре вмію обходитися. Там вони тихі та смирні, як ягнята. — Всюди такії — сказав, мов припечатав, Вовкун (Фр., III, 1950, 17); Люблять його люди і за дотепи: як скаже про кого слово, немов припечатає! (Мокр., Сто.., 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 703.