ПРИСВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИСВО́ЇТИСЯ; о́юся, о́їшся, док.
1. розм. Ставати близьким, своїм; зріднюватися, освоюватися, зживатися з ким-небудь. Із чужим як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний (Сл. Гр.); Одним лиш поцілунком Присвоїлась вона [дівчина]. Шумить живим відлунком На Ворсклі тишина (Воронько, Коли я.., 1962, 145).
2. тільки недок. Пас. до присво́ювати. 27 грудня 1938 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР було встановлено звання Героя Соціалістичної Праці, яке присвоювалось за видатні заслуги перед країною в галузі господарського і культурного будівництва (Іст. УРСР, II, 1957, 443); Звання сержанта присвоювалось тим, хто закінчував школу з відмінними оцінками (Рад. Укр., 12.VIII 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 15.