ПРИСМА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСМА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм.
1. Готуючи страву, трохи припікати, підсмажувати її з поверхні. Ввійшов [Максим] у хату — в печі горить, молодиця щось присмажує (Коцюб., І, 1955, 299); — От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковороді на салі! — сказав Радюк (Н.-Лев., І, 1956, 579).
2. Викликати потемніння або легке почервоніння шкіри обличчя, рук і т. ін. (про дію сонця, вітру); // Висушувати, пересушувати на сонці (рослину).
3. Трохи пошкоджувати що-небудь вогнем, жаром з поверхні або по краях; обпалювати. Моторний не мав отого специфічного майстрівського вигляду, не носив на переніссі старих окулярів, не присмажував цигаркою вусів, бо був порівняно ще молодий (Ле, Право.., 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 26.